В попередньому пості ми розібрались з тим, що таке конфлікт і які є способи його регулювання. Сьогодні пропоную ширше і цікавіше глянути на стратегії поведінки в конфліктних ситуаціях на образних прикладах і визначити “яка ти тваринка в конфліктах”
Цікаво? Тоді погнали!
Нагадаю, що є 5 основних стратегій реагування і вирішення конфліктних ситуацій: суперництво, пристосування, компроміс, уникнення і співпраця. Людину, що послуговується котримсь із них можна представити у вигляді іграшкової тваринки. Так у нас є акула, ведмедик, лисичка, черепаха і сова. Які вони і як ведуть себе в конфліктах?
Акула (стратегія суперництва і конкуренції)
Прагне домогтися задоволення своїх інтересів на шкоду інтересам іншої. Людина-акула, яка слідує цій стратегії, впевнена, що вийти переможцем з конфлікту може тільки один учасник і перемога одного учасника неминуче означає поразку іншого. Виграти будь-якою ціною і все одно, як себе почуває опонент.
Така стратегія є доволі агресивною і дуже заважає побудові міцних, довірливих, довготривалих стосунків. Перевага такої поведінки в конфлікті нерідко пояснюється підсвідомим прагненням захистити себе від болю, спричиненого почуттям поразки, тому ця стратегія відображає таку форму боротьби за владу, при якій одна сторона виходить безсумнівним переможцем. Вона може бути ефективною, корисною і навіть необхідною в ситуації гострої небезпеки, з метою захисту життя (свого чи близьких), зупинки когось від необачних кроків. Проте в довготривалій перспективі це позиція авторитарна, подавляюча і не є такою, що веде до розвитку.
Тактичні дії «Акули»:
- Жорстко контролює дії супротивника і його джерела інформації;
- Постійно і навмисно тисне на супротивника всіма доступними засобами;
- Використовує обман, хитрість, намагаючись контролювати ситуацію;
- – Провокує противника на необдумані кроки і помилки;
- исловлює небажання вступати в діалог, тому що впевнена у своїй правоті, і ця впевненість переходить в самовпевненість.
Плюшевий ведмедик (стратегія пристосування)
Для таких людей головне завдання – відновлення спокою і стабільності, а не вирішення конфлікту, хочеться зберегти мир і добрі стосунки з іншими людьми, важливіше зберегти з кимось хороші взаємини, ніж відстоювати свої інтереси. Таку позицію можуть займати люди з низькою самооцінкою, які вважають, що їхні цілі та інтереси не повинні прийматися до уваги.
Коли конфлікт стосується важливих питань, які зачіпають почуття учасників спору, то таку стратегію не можна назвати продуктивною. Її результатом будуть негативні емоції сторони, що поступилася (злість, образа, розчарування та ін.), а в довгостроковій перспективі втрата довіри, поваги і взаєморозуміння між учасниками. Стратегія залагодження може бути розумним кроком, якщо конфронтація з приводу незначних розбіжностей може вносити надмірний стрес у взаємини на даному етапі або в тому випадку, якщо інша сторона не готова до діалогу. Бувають і такі випадки, коли потрібно зберегти добрі стосунки. У разі ж серйозного конфлікту стратегія поведінки «Плюшевого ведмедика» призводить до того, що не будуть зачіпатися головні спірні питання і конфлікт залишається невирішеним.
Тактичні дії «Плюшевого Ведмедика»:
- Постійне підкорення вимогам противника, тобто максимальні поступки;
- Постійна демонстрація непретендування на перемогу або серйозний опір;
- Потурання противнику, лестить.
Лисичка (стратегія Компроміс):
Компроміс – це часткове задоволення інтересів обох сторін конфлікту.
Хоча при компромісі враховуються інтереси всіх конфліктуючих сторін, і цей результат можна назвати справедливим, необхідно пам’ятати, що в більшості випадків – компроміс можна розглядати тільки як проміжний етап вирішення конфлікту перед пошуком такого рішення, в якому обидві сторони були б задоволені повністю.
Для цієї стратегії характерний тип поведінки лисиці, в якому поєднуються обережність і хитрість. «Лисиця» діє за принципом: «Я поступлюся небагато, якщо ви теж готові поступитися». Виваженість, збалансованість і обережність – основна установка цього типу поведінки. Для даної стратегії однаково значущі особисті цілі і взаємини. Стратегія компромісів не передбачає аналізу обсягу інформації, «Лисиця» терпить обмін думками, але почуває себе ніяково, так як у неї немає своєї позиції, її поведінка залежить від можливих поступок з іншого боку.
Недоліки стратегії компромісу в тому, що одна сторона може, наприклад, збільшити свої претензії, щоб потім здатися великодушною, або здати свої позиції набагато раніше іншій. У таких випадках жодна зі сторін не буде дотримуватися рішення, яке не задовольняє їх потреб. Якщо компроміс був досягнутий без ретельного аналізу інших можливих варіантів рішення, він може бути не самим оптимальним способом вирішення конфлікту.
Тактичні дії «Лисиці»:
– Торгується, любить людей, які вміють торгуватися;
– Використовує обман, лестощі для підкреслення не надто виразних якостей у противника;
– Орієнтована на рівність у розподілі, діє за принципом: «Всім братам – порівну».
Черепаха (стратегія ігнорування або уникнення):
У цьому випадку людина не відстоює власні інтереси, але при цьому не враховує і інтереси інших. Така стратегія може бути корисна в двох випадках: коли предмет конфлікту не дуже важливий або коли з іншою стороною конфлікту не обов’язково підтримувати тривалі відносини. Але в довгострокових відносинах важливо відкрито обговорювати всі спірні питання, а уникнення існуючих труднощів призводить тільки до накопичення незадоволеності і напруги.
Цю стратегію поведінки можна порівняти з поведінкою черепахи, яка в момент небезпеки ховається в свої панцир. Це пасивно-страждальна установка жертви, втягнутої в конфлікт обставинами. Позиція жертви приваблива в силу певних компенсаційних факторів: жертва отримує значну підтримку оточення; їй всі співчувають; їй не потрібно намагатися самій вирішити проблему.
За здавалося б безпорадністю може ховатися відчуття того, наявність проблеми стає більш бажаною і приємною, ніж ризик і труднощі, пов’язані з її вирішенням. Трагедія цієї ролі і нездатність вийти з неї лежить в глибоко вкоріненій установці на безпорадність і нездатність змінити обставини. У деяких випадках надмірно обережні звички поступово приводять людей до ролі жертви, так як люди відмовляються наважитися на зміну ситуації або самих себе, хоча при відповідному підході вони могли б викликати позитивні зміни порівняно легко.
Стратегія поведінки «Черепахи» призводить до того, що заганяються всередину справжні причини і конфлікт залишається, він ніби зміщується в іншу площину, стає глибшим і складнішим. Невирішений конфлікт небезпечний тим, що впливає на підсвідомість і проявляється в наростанні опору в інших сферах життя, може навіть приводити до захворювань.
Тактичні дії «Черепахи»:
- Відмовляється вступати в діалог, застосовуючи тактику демонстративного ігнорування;
- Уникає застосування силових прийомів;
- Ігнорує всю інформацію від противника, не довіряє фактам і не збирає їх;
- Заперечує серйозність і гостроту конфлікту;
- Систематично зволікає в прийнятті рішень, завжди запізнюється, оскільки боїться робити хід у відповідь. Це ситуація втрачених можливостей.
Сова (стратегія співпраця):
При виборі цієї стратегії учасник прагне вирішити конфлікт таким чином, щоб у виграші опинилися всі. Славнозвісний win-win. Він не просто враховує позицію іншого учасника, а й прагне досягти того, щоб інша сторона теж була б задоволена.
Прагнення вислухати іншу людину, зрозуміти його точку зору, врахувати його інтереси і знайти в спірній ситуації рішення, що влаштовує всі сторони – необхідно в будь-яких довгострокових відносинах. Такий підхід сприяє розвитку взаємної поваги, розуміння, довіри, і, тим самим, робить відносини більш міцними і стабільними. Якщо предмет спору важливий для обох учасників, цей спосіб вирішення конфлікту можна сприймати, як найбільш конструктивний. Важливо, що в багатьох ситуаціях знайти рішення, яке б влаштовувало обидві сторони, може бути дуже важко, особливо якщо протилежна сторона не налаштована на співпрацю, і в цьому випадку процес вирішення конфлікту може бути тривалим і непростим.
Стратегія співпраці спрямована на конструктивне вирішення конфлікту, тобто на роботу з проблемою, а не з конфліктом. «Сова» не приймає тактики уникнення, так як поважає партнера, вона не експлуатує слабкості «Черепахи» і «Плюшевого ведмедика», тому що прагне до діалогу у вирішенні проблеми. По відношенню до «Акули» вона теж поводиться чесно, протиставляє їй мирні засоби і здоровий глузд. «Сові» властива установка на припинення конфлікту зважаючи на його ескалацію, у разі необхідності вона схильна до переговорного процесу, де завжди має багато пропозицій-альтернатив. При використанні стратегії співпраці учасники конфлікту стають рівними партнерами, а не супротивниками, які цікаві один одному як люди зі своїми індивідуальностями. Їх завжди цікавлять не тільки суперечливі потреби один одного, але і їх мотивація. Вони прагнуть до щирості у стосунках і максимальній довірі.
Тактичні дії «Сови»:
- Збирає інформацію про конфлікт, про суть проблеми, про противника;
- Веде підрахунок своїх ресурсів і ресурсів супротивника для вироблення альтернативних пропозицій;
- Обговорює конфлікт відкрито, не боїться розбіжностей, намагається окреслити зону конфлікту;
- Якщо противник пропонує щось аргументоване, розумне, то це приймається.
Впізнали себе? Якщо не до кінця, то К. Томас розробив спеціальний опитувальник, за допомогою якого можна визначити свою схильність до тієї чи іншої стратегії або гнучкість, тобто вміння змінювати стратегію залежно від мети, ситуації, особливостей партнера по взаємодії і своїх особистісних характеристик.
Загалом, ви цілком можете використовувати різні тактики в різних ситуаціях. Скоріше за все 1-2 вам властиві найбільше. Але тепер ви знаєте, що найефективніше – прагнути користуватись стратегією співпраці.
2 коментарі до “Поведінка в конфліктах. Яка твоя стратегія?”