Як підтримати людину в складних життєвих ситуаціях?

Життя сповнене не лише радісними і щасливими миттєвостями, а і випробуваннями, втратами, переживаннями. Що робити, якщо ваші близькі проходять через складний життєвий етап? Як надати підтримку? Про це сьогоднішній пост.

У кожного в житті є свої події, які можуть викликати гамму складних емоцій: розлучення, важка хвороба, звільнення, смерть близьких, аварія, війна, довга розлука, переїзд. Часто ми можемо опинитись поруч з людиною в якійсь з цих ситуацій (чи навіть декількох одночасно) і не знати, як краще допомогти, підтримати, що сказати.

Є декілька базових речей, про які варто памʼятати, коли хтось проживає важкі часи:

  • Немає єдино правильної реакції на сильний стрес. Кожен проживає горе і труднощі по різному. Комусь може захотітись максимально сховатись від світу, а когось накриє страх і одночасно нестримна жага до життя, спілкування. Хтось буде довго і часто плакати, а хтось відчуватиме заціпеніння емоцій. Важливо памʼятати, що не варто очікувати, що людина переживатиме складний період “так як прийнято”.
  • Не треба вказувати, що робити. Ваша задача не приймати рішення за людину (бо не ви нестимете за них відповідальність і не на ваше життя вони вплинуть). Варто допомогти шукати рішення. Але не приймати їх за іншого і не навʼязувати свої.

  • Піклуйтесь про себе. Проживання складних часів – не справа одного дня, а тому і допомога може потребуватись довготривала. Дуже важливо, щоб на цьому етапі у вас були сили витримувати чужі складні емоції, бути терплячими, не зриватись на людині, не підганяти її “жити далі”. А тому зважайте на свій стан, бути поруч з людино в горі не просто. Говоріть про це з кимось, звертайтесь до психолога, робіть перерви від допомоги (не ставте своє життя цілком на паузу), добре харчуйтесь і спіть. Памʼятайте – ви не зможете допомогти, якщо не матимете сил.

Що потрібно людині, яка проходить складні часи?

Пригадайте себе в проблемних ситуаціях. Мабуть, ви помічали, що найчастіше тоді:

  1. Важко бути занадто довго наодинці зі своїми думками. Ажде вони можуть пригнічувати ще більше. А отже, людині потрібно, щоб хтось був з нею поряд, бути серед людей. Хоча в моменті може хотітись відмежуватись від усіх. Проте, в довготривалій перспективі це не надто хороше рішення. Так, певний час побути в собі дати варто та важливо не пропустити момент, коли відчуження затягується.
  2. Треба мати з ким поговорити. Буває, що про свої переживання і саму ситуацію хочеться говорити, з кимось її розділити. Інколи це одні і ті самі розмови по колу. Життєво необхідний простір, де можна проявити свої почуття і з ким розділити свій біль.
  3. Варто мати звичайні життєві справи. Наповнювати день побутовими або робочими справами. Вони повертають відчуття того, що життя продовжується, перемикають увагу, повертають відчуття хоч якогось контролю.

Як підтримати людину в складних життєвих періодах?

Бути поруч

Особливо в період одразу після події. Часто ми не знаємо, що сказати, відчуваємо незручність, свою недоречність, нам важко знаходитись біля людини, що, наприклад, переживає горе. Проте, найкраще, що ви можете зробити, це не знайти необхідні слова (вони можуть бути не почуті на ранніх етапах), а саме бути поруч. Показати людині, що ви біля неї є і готові підтримати, допомогти. Горе вибиває з життя, приносить складний мікс відчуттів: розгубленість, страх, тотальну самотність, нерозуміння, що робити, дезорієнтованість і т.д. Тому максимально важливо знати, що ти зараз не один.

Не знецінювати

Жодних порівнянь типу “Комусь ще гірше ніж тобі”, “Все не так погано”, “Мені б твої проблеми”, “Чому ти так переживаєш? Воно того не варте”. Дайте людині можливість мати ті почуття, які у неї є. Просто вислухайте. І давайте без “Я ж тобі казала…”, це точно не допомагає.

Не кажіть, що розумієте, якщо це не так

Особливо, якщо не проживали саме таку ситуацію. А навіть якщо проживали, далеко не факт, що ваші почуття ідентичні. Памʼятайте, ми всі по різному можемо реагувати на схожі ситуації. Ви точно можете озвучити свої емоції і жаль, щодо того, що трапилось: “Мені дуже шкода, що це відбулось з тобою”, “Я не уявляю, що ти зараз відчуваєш, але готова вислухати”, “Я не знаю, що сказати, але готова бути поруч”.

Говорити

Спробуйте створити простір, в якому людина зможе і поплакати, і поговорити про те, що відбувається. Питайте “Як ти?”. Говоріть і на інші теми, особливо, якщо людина хоче, але не уникайте розмов про почуття.

Вірити в людину

Варто памʼятати, що все проходить і з часом всі ми в різній мірі, але справляємось з тим, що з нами відбувається. Допомагаючи, тримайте в собі чітку віру, що людина зможе пройти крізь ці труднощі і так сильно боляче їй буде не завжди. В свої важкі часи ми втрачаємо віру в себе і здатність думати, що впораємось, тому нам так необхідний хтось, хто в цей момент вірить в нас сильніше.

Пропонуйте конкретну допомогу

Особливо в побутових речах. Якщо можете в перший час взяти на себе дрібні обовʼязки – беріть. Потурбуйтесь чи людина їла, спала? Посидьте з дітьми. Займіться чимось разом: можна пройтись, випити чаю, допомогти в поточних справах. Часто необхідна допомога в простій організації життя, бо людину може “винести” з нього, вона може почуватись дуже розгубленою. Станьте за можливістю підстраховкою і опорою.

Після того, як гострота переживань зменшиться, настане етап переоцінки всього, що відбувається. Тут дуже важливо зберігати турботливість і делікатність. Можна поділитись своїм схожим досвідом, розказати, що вам допомогло (без навʼязування саме таких рішень). Інколи, доречним на цьому етапі буде і пошук позитивних сторін ситуації, уроків, які можна винести (це не стосується ситуацій смерті).

А далі, можна і важливо підтримати в пошуці і реалізації перших кроків повернення до звичного життя, повернення радощів: допомогти разом поприбирати в квартирі, разом сходити в магазин, сходити в кіно або кафе, на прогулянку, порадіти поверненню на роботу, зробити перестановку.

Якщо підсумувати, найважливіше – бути поруч, давати простір для емоцій і проговорювання, допомогти з тим, що можеш і що людина дозволить, підтримувати контакт і бути щирим. А якщо відчуваєте потребу – звертатись по допомогу до спеціалістів.

Аньця Саман

Психолог, лайф-коуч. Досліджую щастя, практикую slow life

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Повернутись вверх