Складні часи потребують від нас витривалоті, міцності духу та сильних внутрішніх опор. Саме про них сьогодні і поговоримо. Коли вони формуються? Які вони бувають? Чи можна їх зростити в собі, будучи вже дорослим? На ці та інші питання є відповіді.
Внутрішні опори – це те, на що в психологічному плані ти можеш спертись, щоб відчувати себе стійко, захищено, стабільно і в безпеці. Метафорично їх можна уявити, як міцні металеві сваї на яких тримається багатоповерховий будинок. Вони стійкі, формують каркас, і навіть якщо одна чи декілька зі свай пошкодиться – констукція вистоїть і вціліє. Тож наші внутрішні опори – це ментальні сваї для нашого будинку-психічного стану.
Внутрішні опори у нас є завжди і їх точно декілька, навіть якщо ми про них не знаємо і не думаємо. Чим більше їх – тим краща стійкість нашого стану і тим скоріше після травматичних подій та викликів життя ми повертаємось в стабільний стан, для нормальної життєдіяльності.
Коли формуються внутрішні опори?
Як і багато чого в нашому житті, основи внутрішніх опор закладаються в дитинстві. Людське дитинча потребує багато часу для формування вісх когнітивних процесів і соціального освоєння, тому батьківський вплив на нього дуже великий і довготривалий.
Перші опори закладають у нас батьки, шляхом підтримки та відгуків на наші дії і бажання. В залежності від того, якою була поведінка і реакція батьків та найближчого оточення в нашому дитинстві, можуть сформуватись такі варіанти розвитку внутрішніх опор:
- Оточення вміру підтримуюче і проявляє піклування – сильні внутрішні опори, можу спиратись на себе, впевнений в собі.
- Забагато піклування, мало можливості проявляти самостійність, приймати рішення – інфантильність, очікування, що хтось прийде і зробить за мене (вже в дорослому житті).
- Замало піклування, відстороненість батьків – тут можливі два сценарії: або інфантильність у вигляді безпорадності, або забагато самостійності у вигляді завищених вимог до себе, намаганні брати на себе вирішення проблем і відповідальність за оточуючих, при цьому невміння піклуватись про себе, незнання влансих бажань.
Також, частина опор закладається в підлітковому віці, коли наше соціальне коло розширюється і приналежність до групи стає особливо важливою – тут ми отримуємо підтвердження або заперечення того, що ми знаємо про себе від батьків, налагоджуємо звʼязок з рівними собі і формуємо і знову перевіряємо на практиці, наші вміння соціальної взаємодії.
Якщо ці два етапи зовнішнього формування наших внутрішніх опор пройшли вдало, відбувається імплементація нашого досвіду всередину, з дитячої частини в дорослу і ми можемо активно використовувати їх в житті.
Внутрішні опори складаються з:
- Нашої системи цінностей
- Особистих якостей (особливо сильних сторін)
- Досвіду (особливо з досвіду долання труднощів)
- Самооцінки – внутрішньої сили і віри в себе.
В першу чергу, внутрішні опори – це про наше знання себе (цінності, бажання, контакт з тілом) і дії відповідно до цих знань.
6 основних точок внутрішніх опор
- Тіло (фізична опора, наше піклування про своє здоровʼя, як основа повноцінної життєдіяльності).
- Внутрішні цінності (+ віра і сенси).
- Життєвий досвід (вміння планувати свою діяльність, аналізувати досвід, долання викликів і труднощів, навчання, наш розум).
- Емоції і переживання (додавання позитивних емоцій і вражень).
- Соціальні звʼязки і підтримка.
Як віднайти внутрішні опори?
Навіть якщо наші батьки і підлітковий досвід не надто гарно впорались з формуванням наших внутрішніх опор є хороша новина – тепер ми дорослі і можемо посилити і доформувати їх самостійно. Для цього потрібно зробити декілька кроків, які потребуватимуть часу і зусиль, але обовʼязково принесуть результат:
- Прийняти свої почуття і обставини свого життя, які є на даний момент. Реалістично оцінити, що є зараз і дозволити собі відчувати емоції та почуття стосовно цього, навіть якщо вони не надто приємні.
- Звернути увагу на те, що вже маєш. Де наша увага, там наша енергія, тому важливо змістити фокус зі стану жертви обставин, на стан людини, яка може впоратись з ними і впорається.
Тут помічною буде міні-практика:
- Сядь зручно, спрись спиною об стіну чи спинку крісла.
- Зроби кілька спокійних вдихів і видихів.
- Дай собі відповідь на два питання:
- Що я можу? Почни з простого – я можу плакати, їсти, ходити, планувати свій день, просити про допомогу і т.д. Перелічи все що спадає на думку.
- На що я можу вплинути? Тут треба зняти з себе корону всевладдя і визначити реальні кордони свого впливу. Наприклад, ти не можеш своїм бажанням завершити війну або змінити силу тяжіння, але цілком можеш обирати своє ставлення до ситуації, піклуватись про себе, волонтерити, донатити, обирати їжу і справи на сьоогодні, розвивати свої таланти і таке інше.
- Взяти відповідальність за своє життя. Повертаємось в позицію дорослого і нагадуємо собі, що ми вже не діти і можемо приймати рішення, саме від нас тепер залежить, як ми будемо діяти.
- Згадати або визначити свої цінності, якщо поки що не цікавились ними. В цьому може допомогти методика “Швидкий погляд на мої цінності“.
- Познайомитись з собою. Чим краще ми себе знаємо, тим швидше можемо зрозуміти на що в собі спертись і як хочемо діяти. Пропоную ще одну чудову техніку – “Питання помічники”, яка чудово допомагає краще пізнати себе. Для її виконання тобі потрібна буде тиша, листок паперу, ручка і відвертість з з собою.
- Діяти. Відповідно до власних цінностей і бажань. Постійна практика несе з собою позитивний досвід і наше відчуття “я можу!”. Задіюй свої внутрішні точки, звертай на них увагу.
- Звернутись до психолога або коуча. Які б відкриті до себе ми не були, завжди знайдуться питання, які ми собі не задамо. Працюючи зі спеціалістом віднайти внутрішні опори буде швидше і укріпити їх ефективніше.
Якщо ти хочеш працювати саме зі мною – звертайся! Я допоможу тобі пройти шлях знайомства з собою і покращення якості життя в безпечному просторі.
3 коментарі до “Внутрішні опори – що це? Як їх в собі збудувати?”