Уникаючий тип привʼязаності

Продовжуємо тему типів привʼязаності. Сьогодні розберемо уникаючий тип. Попередні статті були про безпечний і тривожний типи.

Загальні характеристики

  • важко встановлюють близький контакт з іншими.
  • складнощі з вираженням емоцій, страх близькості.
  • не вірять у кохання, рідко будують довготривалі стосунки.
  • вважають себе занадто складними для стосунків.
  • хочуть отримувати увагу від багатьох, проте не привʼязуються ні до кого.
  • головний страх – емоційно зблизитись, щоб не показати свою вразливість.

Частіше за все, це харизматичні і досить успішні люди, егоїстичні контролюючі, ревниві. Досить раціональні і приймають рішення логічно, “головою, а не серцем”.

Як формується?

Виникає, коли об’єкт прив’язаності дитини в ранньому віці поводить себе відсторонено, холодно, діє функціонально чи ігнорує потреби дитини, у першу чергу емоційні. Дитина перестає очікувати піклування, прийняття та любові. Бажання близькості, що не задовольняється, призводить до болю й розчарування, зʼявляється усвідомлення: краще уникати близькості та навіть не прагнути її.

Часто формується внаслідок проблем в батьківській родині – розлучення, абьюз, зради, постійні сварки і вияснення стосунків, звідти установка – бути в стосунках боляче і небезпечно.

Може розвинутись внаслідок сильної травми через негативний досвід стосунків – болючий розрив, зрада партнером, смерть коханої людини.

Уникаючий тип в стосунках.

Навіть за умови перебування в стосунках вони намагаються покладатися виключно на себе, не довіряють навіть найближчим, тримають емоційну дистанцію. У разі конфлікту або серйозної сварки першими скажуть «давай розійдемося», щоб уникнути болю. Близькість для них — спосіб підвищення статусу в суспільстві та отримання поваги. Задоволення від самих стосунків зазвичай немає.

Буквально задихаються у близьких відносинах, намагаються цю близькість замінити роботою, їжею, активним сексуальним життям.  Якась зі сфер постійно буде важливішою за стосунки.

Мають слабкий контакт зі своїми почуттями. Можуть втратити цікавість до того, до кого відчувають щось, як тільки зрозуміють, що це взаємно. Часто сумніваються, бо думають, що можуть зустріти когось краще. Можуть жити з кимось, але не будують міцних емоційних звʼязків.

При конфліктах, обирають розійтись, ніж емоційно щось виясняти. Не вміють проявляти багато уваги до партнера.

Що робити з таким типом привʼязаності?

Люди з уникаючим типом рідко звертаються до психологів, тому що до всього ставляться скептично, ідуть в заперечення, не люблять наближатись до своїх почуттів.

Головне, що треба зробити – працювати з емоціями та почуттями, дозволяти їх собі, знайомитись з ними, наблизитись до своєї вразливості. Їх травма привʼязаності проробляється виключно в контакті, не на самоті, тому робота з психологом обовʼязкова.

Важливо не боротись з собою, а навпаки визнати свої слабкості і працювати над ними з прийняттям. Обовʼязковою умовою є чесна відповідь для себе про готовність до стосунків і бажання їх мати.

Аньця Саман

Психолог, лайф-коуч. Досліджую щастя, практикую slow life

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Повернутись вверх