Розберемо перший з ненадійних типів привʼязаності, а саме тривожний.
Загальні характеристики:
- Бояться в стосунках бути покинутими і неприйнятими.
- Дуже потребують підтримки від партнера.
- Часто жертвують собою і своїми інтересами заради стосунків.
- Впевнені, що всі навколо хороші, а вони погані.
- Мають сильне бажання все контролювати, часто напружені.
- Готові допомагати по першому зову, навіть на шкоду собі.
- Важко сприймають критику, хочуть подобатись, часто ображаються.
Як формується?
Виникає як наслідок травми привʼязаності і відсутності надійного, стабільного дорослого (особливо у віці до 5 років). Батьки таких дітей часто ведуть себе непередбачувано, мало приділяють часу, емоційно холодні. Можуть проявляти як гіпер-опіку так і часто залишати дитину на самоті. Постійні гойдалки – можна чи не можна, немає стабільних правил. Дитина часто відчуває сильну тривогу (через страх лишитись без дорослого) і намагається усіма силами звернути на себе увагу батьків.
Тривожний тип в стосунках
Відчувають любов як суміш тривоги і постійного страху бути покинутим. Прагнуть занадто сильного емоційного звʼязку з партнером, буквально розчиняються в стосунках. Мають схильність до співзалежних стосунках, боготворять партнера. Вимагають постійного підтвердження почуттів.
Часто невпевнені в партнері і в собі. Думають, що не заслуговують на любов хоча шалено її прагнуть. Вірять, що якщо будуть поводитись “ідеально” партнер від них не піде. Порівнюють себе з попередніми партнерами.
Добре відчувають зміни настрою партнера, як в дитинстві, коли доводилось вгадувати батьківський настрій, підлаштовуються під нього. Занадто піклуються, так, що аж “душать”. Лібідо може бути зниженим, використовують секс, як спосіб маніпулювати, варіант примирення чи доказ почуттів.
Якщо відчувають, що партнер віддаляється дуже тривожаться, додають ще більше почуттів і піклування, знижують свою значимість. Часто потрапляють в абʼюзивні стосунки в ролі жертви, обирають уникаючий тип привʼязаності.
Що робити, якщо у мене тривожний тип привʼязаності?
Ми не можемо змінити свій тип привʼязаності, проте точно можемо скоригувати свої патерни поведінки в стосунках з партнерами і у відношенні до себе. Найкращий варіант – робота з психологом.
Самостійно ж варти не жорстко боротись з собою, а прийняти свої особливості і розвивати необхідні навички. Для початку, вчитись чути Свої бажання і працювати над власною цілісністю, щоб сприймати себе як окрему, повноцінну особистість і не зливатись цілковито з партнером. Для цього твоє життя має стати тобі цікавим.
Варто зрощувати впевненість в собі і підвищувати самооцінку, знати свої цінності. Корисним буде почати з постановки і досягнення цілей. Нехай невеличких. Чим більше у тебе буде власних виборів і маленьких досягнень, тим більше внутрішньої сили ти відчуєш. Практикуй прислухання до себе і обирай те, що хочеш саме ти. По суті, треба максимально змістити фокус уваги на себе, свої захоплення, краще познайомитись з собою.
