Джон Боулбі, англійський психіатр і психоаналітик, в середині минулого сторіччя здійснив справжню революцію у розумінні відносин між дітьми та дорослими. Те, що він назвав “теорією привʼязаності” вплинуло не лише на розуміння дитячо-батьківських стосунків, а і те, як ми в подальшому будуємо стосунки в парі.
Психологи виділяють чотири основні “типи прив’язаності”, які формуються ще у дитинстві:
Саме від ставлення батьків до дитини залежить, як вона будуватиме стосунки зі своїм партнером чи партнеркою.
Прив’язаність — це емоційний зв’язок, що розвивається між дитиною і батьками, механізм, за допомогою якого малюк задовольняє свої основні потреби.
У 80-х роках соціальні психологи Сідні Хазан та Філіп Шейвер використали цю теорію, аби проаналізувати особливості побудови романтичних стосунків дорослих людей. В дорослому житті тип прив’язаності — це сукупність патернів поведінки при взаємодії людей, яка характеризується емоційним фоном, діями та реакціями на них.
Як формуються типи привʼязаності?
Безпечна привʼязаність.
Формується, якщо дорослі звертають на дитину достатньо уваги, своєчасно забезпечують її потреби. Це дає їй змогу досліджувати світ і при цьому почуватись в безпеці.
Якщо ж дитиною опікувалася особа непередбачувана, зневажлива чи відверто формальна, то вже дорослою людина несвідомо буде прагнути відтворити подібний контакт у власних стосунках, формуючи один із ненадійних типів прив’язаності.
Уникаюча привʼязаність.
Виникає, коли об’єкт прив’язаності дитини в ранньому віці поводить себе відсторонено, холодно, діє функціонально чи ігнорує потреби дитини, у першу чергу емоційні. Внаслідок дитина перестає очікувати піклування, прийняття та любові. Бажання близькості, що не задовольняється, призводить до болю й розчарування. Дитина усвідомлює: краще уникати близькості та навіть прагнути її.
Тривожна прив’язаність.
Розвивається, якщо оточення дитини було відстороненим, не реагувало на емоційні запити та потреби, регулярно знецінювало або відверто відштовхувало її. Але навіть за умови постійного страху бути залишеною, відкинутою або знеціненою, людина з тривожним типом прив’язаності прагне до стосунків. Страх бути покинутим заставляє таку людину постійно шукати підтвердження, що цього не відбудеться.
Амбівалентна привʼязаність (тривожно-уникаюча).
Виникає, коли людина перебувала в родині, де панував страх, були фізичні покарання та психологічне або сексуальне насильство. Такі люди цінують прив’язаність, хочуть створити міцні відносини, але й бояться бути покинутими. Людина з таким типом прив’язаності щиро впевнена, що насправді не заслуговує на довготривалі відносини, сповнені довіри та взаємоповаги, тож задовольняється легкими короткостроковими зв’язками.
В наступних постах поговоримо окремо про кожен з типів привʼязаності у дорослих і що можна зробити, щоб покращити свої стосунки для кожного з них.
2 коментарі до “Типи привʼязаності і як вони формуються?”