У нашого мозку є цікава особливість – він любить встановлювати зв’язки між думками, ідеями, вчинками та наслідками, незалежно від того чи пов’язані вони насправді, чи ні. Часто вони помилкові, проте ми ними керуємось. Щоб робити це рідше і мати більш неупереджене мислення, сьогодні розберемось з тим, що таке когнітивне викривлення.
Люди розвивають когнітивні спотворення як спосіб подолання несприятливих чи складних життєвих ситуацій або подій. При тому, чим більші і важчі наслідки цих подій, тим більша ймовірність виникнення одного чи декількох когнітивних викривлень.
Когнітивне упередження («когнітивна ілюзія» або «когнітивне спотворення» — англ. Cognitive bias) — відхилення у судженнях, яке супроводжується можливою нелогічністю у прийнятті висновків про інших людей і ситуації.
Засновник когнітивно-поведінкової терапії Аарон Бек, психіатр Девід Бернс та колеги виділили щонайменше 10 когнітивних спотворень, які різною мірою притаманні кожній людині.
Найчастіші когнітивні упередження:
- Чорно-біле, «все або нічого» мислення.
Мислення категоріями крайнощів: або я завоюю успіх, або це буде повним провалом, або мене оточують лише прекрасні люди, або всі довкола є погані, «або пан, або пропав»; якщо я не можу бути досконалим, то я нікчемний. Людина з поляризованим мисленням не помічає сірих відтінків.
- Знецінення позитивного.
Хороший результат чи виконана робота видається нам не власною майстерністю, розумним рішенням, а співпадінням чи іншими аномаліями. Відбувається знецінення зусиль і все списується на вдачу.
- Надмірне узагальнення.
Цей тип мислення формується тоді, коли ми робимо глобальні висновки з однієї події, доказу або збігу. Часто ми можемо помітити цей фільтр за вживанням таких слів: ніколи, завжди, постійно, увесь час і т.д.
- Фокус на негативному.
Або тунельне бачення. Це когнітивне викривлення відбувається тоді, коли ми помічаємо тільки негативне і не бачимо всього позитивного чи доброго, що є в нас, в нашому житті чи життєвій ситуації. Часто цей фільтр супроводжується відчуттям безнадії, тому важливо навчитися розпізнавати його.
- “Читання думок”.
Виникає тоді, коли ми маємо неточну віру у те, що знаємо чи переконані, що чи про що думають інші і це стає нашим твердженням або ми не намагаємося з’ясувати чи ці висновки є правильними.
- «Передбачення» майбутнього.
Цей фільтр некорисний тому, що такі хибні думки можуть бути перешкодою до дії або зміни нашої поведінки. Замість активної позиції ми вибираємо пасивність там, де ще дуже важко сказати про якийсь результат. В терапії цей фільтр також називають «яснобачення».
- Емоційне узагальнення.
Судження про себе чи обставини, виходячи зі своїх емоцій або переживань. Цей фільтр можна охарактеризувати так: я це відчуваю, тому це має/повинно/мусить бути правдою. Девід Вестбрук наводить гарний приклад: якщо хтось каже, що йому від радості виросли крила, то насправді він не збирається злетіти птахом до хмар. Так само з нашими емоціями: коли ми відчуваємо щось, то це не свідчить про те, ким ми є або про наші здібності.
- Персоналізації або провини.
Цей когнітивний фільтр спонукає нас брати провину чи відповідальність на себе в обставинах, де немає нашого впливу чи контролю, або він дуже незначний і багато чинників від нас не залежали.
- Перебільшення (катастрофізація) або применшення.
Цей фільтр спонукає нас будувати негативні прогнози, перебільшувати одну інформацію, коли інша недооцінюється. Особливо активацію цього викривлення ми відчуваємо, коли стикаємося з чимось невідомим.
Насправді, когнітивних упереджень набагато більше і ми часто не помічаємо, які у нас є і як ми ними керуємось у житті. Для того, щоб звести їх вплив до мінімуму, потрібно по-перше, допустити думку, що вони у нас є. По-друге, придивитись уважніше до своїх шаблонних думок і відповідей. По-третє, перевірити їх на реальність чи справді є тільки так? Зробивши це, треба розширити для себе кількість варіантів, як може бути.
Звичайно, найкращий варіант позбутись заважаючих когнітивних упереджень, це пропрацювання їх в роботі з психологом. Якщо відчуваєш потребу – звертайся!
