Самосаботаж. Причини, наслідки і що з ними робити?

З цим явищем за своє життя стикався кожен і, даю гарантію, неодноразово. Воно виглядає не логічно, дивно і часто незрозуміло чому ми це з собою робимо. Так, так, саме ми. З собою. І називається воно самосаботаж.

Памʼятаєш ситуації, коли треба зробити щось дуже важливе (наприклад, сісти готуватись до екзаменів, реалізувати проект), а ти робиш все, що завгодно але не це? Або коли і план є, і справа важлива, і наче хочеш її зробити, але постійно відкладаєш, дивишся “останню-преостанню” серію серіалу, починаєш прибирати, залипати в соц.мережах, виконуєш мільйон “супер-важливих” (насправді ні) справ, але не головну? Так, це він самосаботаж.

Самосаботаж – це нелогічна поведінка людини (частіше за все несвідома), що наносить шкоду їй самій. Ідеально ілюструє його ось ця картинка:

Самосаботаж може проявлятись як:

  • Перфекціонізм

Треба зробити або ідеально, або взагалі ніяк. Справді, перфекціонізм – чудовий спосіб уникнення виконання і реалізації задуманного. Якщо одразу не виходить ідеально – кидаю і робити не буду.

  • Нереалістична оцінка власних можливостей

Роблю багато справ водночас, сильно втомлююсь, вигораю, але всеодно беру на себе ще і ще, сподіваючись, що колись розгрібу все це (спойлер: навряд).

  • Прокрастинація

Максимально відтягую початок важливої роботи, роблю безліч усього іншого, не важливого (привіт, серіальчики, спонтанне прибирання, екстренна необхідність посортувати фотки).

  • Надмірна самовпевненість

Розумію, що не можу впоратись, але вперто не прошу про допомогу. Погоджуюсь на складний проект, хоча розумію, що не потягну (також стосується варіантів, коли вже забагато всього, але не зручно відмовитись).

  • Нанесення шкоди здоровʼю

Починаю хворіти в найнепідходящий момент. Наприклад, різко застуджуюсь перед іспитом, отруююсь перед важливим виступом, підвищується температура і т.п. Звичайно, часто це відбувається несвідомо.

  • Залежності

Переїдання, алкоголізм, компʼютерні та азартні ігри також часто відносять до способів втікти від своїх цілей (а часто просто від реального життя). Варто зазначити, що на певних стадіях ці явища можуть перерости в хвороби і потребують лікарського втручання і підтримки.

 

Причини самосаботажу

Для виникнення такої поведінки потрібен один або декілька з нижченаведених факторів. При чому в різних сферах і відносно різної діяльності проявлятись можуть різні з цих причин.

1. Страх 

В цьому випадку є два варіанти:

Страх невдачі.

  • А що як у мене не вийде?
  • А якщо я провалюсь і всі про це дізнаються?
  • У мене немає досвіду в цій справі, я такого ніколи не робив.

Сюди ж відноситься “синдром відмінника” – хочу одразу ідеально, боюсь помилитись.

Страх успіху.

Це страх того, що разом з успіхом прийдуть зміни в життя (наша психіка не дуже їх полюбляє, бо нове = потенційно небезпечне). Наприклад, тобі пропонується підвищення на роботі. І начебто ти його прагнеш, але ж разом з ним на тебе звалиться більше відповідальності, можливо, зміниться твій графік, буде менше вільного часу, доведеться вчитись чогось нового. А чи хочеш ти тих змін?

Низька самооцінка.

Невпевненість в собі, сумніви, що впораєшся, а тому виникають думки, що не варто і старатись.

Не актуальні або навʼязані цілі.

Варіант, коли треба зробити бо модно, мама так хотіла, це колись було твоєю мрією (але вже не є, та ти продовжуєсь за неї триматись), бо всі так роблять і т.д. Наочний приклад: треба вивчити англійську. І ти наче щось робиш, змушуєш себе, але насправді зараз вона тобі не актуальна, не потрібна для роботи чи подорожі, нема з ким нею спілкуватись. Звичайно, що твоя психіка буде байкотувати заняття усіма способами.

Переоцінка власних ресурсів

Втома. Так, банально, але саме на неї ми частіше за все забиваємо. Немає сил, ресурсу на справи, потрібен відпочинок.

Хороша новина: самосаботаж може “приходити” до того, хто росте і розвивається.

Не дуже хороша новина: його не можна перемогти раз і назавжди.Час від часу доведеться мати з ним справу, навіть якщо ти дуже дисциплінований.

Що робити з самосаботажем?

Класично першим кроком буде визнання проблеми. “Так в цій справі я себе саботую”. Треба помітити в чому, як і коли включається внутрішній саботажник. Другий крок – визначити причину. Переглянь список причин, зазначених вище і визнач, які з них наразі твої. А далі починай працювати над кожною окремо. 

Щось можно полагодити самостійно, та звичайно швидше і надійніше буде це зробити з психологом або коучем. Тож, звертайся по допомогу. Особливо, якщо помічаєш тенденцію самосаботажу в одних і тих самих сферах, довготривале відкладання справді важливих справ, нерозуміння причин, неможливість самостійно з ними розібратись.

Способи самостійно пропрацювати:

1. Страх невдачі

  • Спробуй знизити рівень катастрофізації. Чи справді “провал” такий страшний і смертельний? Що найстрашнішого станеться, якщо не вийде? Чи наслідки аж такі катастрофічні?
  • Зміни свій фокус з провалу на урок. Чому ти можеш навчитись в цій ситуації? Згадай фразу винахідника Томаса Едісона: “Я не помилився 10000 разів, а знайшов 10000 способів які не працють” :-).
  • Згадай свої успіхи. Можеш навіть скласти список. Часто за однією невдачею ми можемо не бачити десятки своїх досягнень. Так вже ми влаштовані, негативне запамʼятовується краще, сильніше привертає нашу увагу, бо несе потенційну небезпек. Знову ж таки, тому і варто переводити негативний досвід в урок, щоб заспокоїти свою психіку.
  • Проаналізуй своє оточення. Чи є у тебе люди, що вірять у тебе і підтримують тебе? Чи ти частіше спілкуєшся з тими, хто критикує, сумнівається? Зроби все, щоб перших було більше, а спілкування з другими мінімізуй.

2. Страх успіху

  • Запитай себе: “Яких змін боюсь я насправді боюсь?”, “Що прийде, що станеться, якщо у мене вийде”?
  • Склади список “жертв”. Чого не буде, якщо успіх станеться? Що з твого життя зникне?
  • Проаналізуй, як успіх вплине на різні сфери твого життя? Наприклад, це можна зробити, скориставшись технікою “Колесо життєвого балансу”.

3. Невпевненість в собі

  • Склади список своїх досягнень.
  • Фіксація позитивного досвіду. Помічай і хвали себе за все, що вдалось зробити. Наприклад, щовечора записуй мінімум 3 маленькі і великі успіхи за день.
  • Святкуй свї перемоги.

4. Неактуальні цілі

  • Випиши свої цілі і дай собі відповіді на питання: Чия це ціль? Моя чи може я ставлю її для когось? Чи ця ціль мені подобається? Вона викликає у мене бажання її реалізувати? Чи зробе вона моє життя цікавішим, змістовнішим, щасливішим?
  • Застосуй інструменти для цілепокладання.

5. Втома і переоцінка ресурсів

  • Чесність з собою. Не треба геройствувати і брати на себе всю відповідальність світу. Тверезо оціни свої фізичні і часові можливості.
  • Навчитись відмовляти.
  • Згадай, що ти у себе маєш бути на першому місці.
  • Якісно відпочивай.
  • Пригадай або досліди свої способи відновлення ресурсів.

 

Самосаботаж – не вирок, а звичайні обмеження нашої психіки, її захист від невідомого, від змін. Він сигналізує нам не лише про страхи, а і підсвічує можливості. Бо часто за страхами знаходиться щось дуже важливе для нас і цінне. Настільки, що аж страшно 😉 Багато з чим ти можеш впоратись самостійно, а як захочеш зробити це з підтримкою – я поруч і готова допомогти. Звертайся! 

 

 

Аньця Саман

Психолог, лайф-коуч. Досліджую щастя, практикую slow life

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Повернутись вверх