Резильєнтність. Приклад життєстійкості з реального життя в умовах війни

В період довготривалого стресу, з яким стикнувся кожен українець на допомогу приходить наша внутрішня супер-сила – Резильєнтність.

Це здатність зберігати стабільний рівень психологічного та фізичного функціонування в несприятливих ситуаціях, адаптуватись і виходити з них без стійких порушень. Простими словами – це життєстійкість, вміння справлятись з труднощами, кризовими ситуаціями та зростати, переживши складний досвід та виклики.

Базується резильєнтність на наших:

  • Цінностях
  • Мисленні
  • Емоційній регуляції
  • Діях
  • Об’єднанні і спільній діяльності з іншими
  • Ресурсах

Про резильєнтність є дві новини: частково її базовий рівень закладено природою. Хтось з народження є більш витривалим, легше та швидше відновлюється після стресових подій. Друга (хороша) новина, оскільки резильєнтність можна метафорично назвати нашим психічним мʼязом, то його як і звичайні мʼязи можна розвивати і нарощувати. Для цього необхідна регулярність занять, їх помірність, аналіз впливу, час для відновлення і час для зростання.

З чого почати розвиток своєї життєстійкості?

  1. Забезпечити базу

Попіклуйтесь про основу, на яку спирається наша якісна життєдіяльність як така: повноцінне харчування, сон, фізична активність.

  1. Розбивати великі цілі на маленькі кроки і помічати досягнення.

Магія дрібних кроків в досягненні своїх цілей полягає в тому, що одразу результат наче не помітний, проте накопичувальний ефект від них перевищує будь які одноразові гіпер-зусилля. Важливо хвалити себе за регулярність дій і відмічати свій розвиток.

  1. Бути собі другом.

А що, якщо можна не лише критикувати, а і хвалити, вірити в себе і підтримувати, як найкращий друг? Класною практикою для розвитку цієї навички є щоденник вдячності. Щодня пиши мінімум три речі за які ти собі сьогодні вдячна і помітиш, наскільки доброзичливішою до себе станеш.

  1. Знати і вчасно поповнювати свої ресурси

Склади список справ, які тобі подобаються, допомагають відновити сили і приносять задоволення. Обовʼязково займайся ними. Маленькі приємності мають бути щодня, а великі внесені в план першими і пріоритетними. Спочатку піклування про себе і свої сили, потім – піклування про світ.

  1. Будувати стосунки з іншими.

Спілкування і глибокі стосунки з близькими людьми, взаємодія з однодумцями і створення спільних справ та спогадів є нашим величезним ресурсом. Складні часи легше переживати разом, маючи можливість проговорити, поділитись своїм станом і отримати прийняття та підтримку. Вкладайся в відносини з цінними для тебе людьми.

Детальніше про резильєнтність і як її розвинути можна почитати тут.

В гайді «Сміливість продовжувати жити» ви знайдете ще більше способів розвинути життєстійкість, а також практичні техніки швидкої психологічної допомоги собі і близьким, розуміння як на нас діє довготривалий стрес і що робити при сильних емоційних станах.

Приклад розвитку резильєнтності в реаліях воєнного життя:

Оля (дозвіл на історію отримано, конфіденційність збережено, імʼя змінено)

До війни Оля жила з батьками в Херсоні, працювала HR-ом, мала налагоджений побут, графік, друзів і подальші карʼєрні та життєві плани. Її життя було спокійним, комфортним та відносно передбачуваним.

З початком великомасштабного вторгнення і подальшою окупацією (в ній дівчина прожила три місяці) Оля стикнулась з великою кількістю викликів. Окрім сильного психологічного тиску, страху і відчуття заціпеніння вона втратила можливість працювати (через поганий звʼязок), повинна була прийняти важке рішення про евакуацію, а далі влаштувати своє життя на новому місці.

Що допомагало Олі впоратись з емоційною хиткістю і відчувати себе відносно стабільно до моменту виїзду (пункти виявлені під час роботи з психологом):

  • Оскільки планувати щось в плані роботи було не можливо, а відновити відчуття контролю хотілось Оля почала планувати прийоми їжі, відновила домашні тренування.
  • Продовжила традицію сімейних вечерь з батьками, під час яких вони могли обговорити свої переживання.
  • Завела собаку – піклування про неї додало сенсу і ще декількох пунктів в плани на день. І спілкування з твариною приносило радість та позитивні емоції.

Після евакуації Оля стикнулась з додатковими викликами і задачами по організації свого життя, відновленні роботи, досвіду самостійного проживання (батьки залишились в місті) та адаптації під нові умови. З’явилась потреба звернутись до психолога. Що і як допомогло Олі впоратись і швидше відновитись:

  • Пригадування та повернення до попереднього досвіду і навичок резильєнтності – повернення до режиму харчування, піклування про тварину, за можливості вечірнє спілкування з батьками (онлайн).
  • Планування дня. Оля виділяла одне головне завдання на день, часто воно стосувалось саме організації життя (пошук кімнати, оформлення документів, подача резюме і т.п.).
  • Створення нових рутин. Ранкова кава на балконі зйомної кімнати, заповнення щоденника вдячності ввечері, медитація.
  • Волонтерство. Допомога іншим дала відчуття сенсу і корисної діяльності, причетності до великої справи і наближення перемоги, а також появу нового кола спілкування.
  • Щоденник вдячності. Його ведення допомогло фокусуванню позитивних моментів і тієї великої внутрішньої роботи, яку Оля робить щодня, для адаптації до нових умов.

 

За 1,5 місяці після евакуації Оля впоралась з організацією самостійного проживання, відновила професійну діяльність і відчуття контролю над своїми діями, вміння працювати з внутрішнім станом, самопідтримкою. За її словами їй дуже допомогли вміння планувати і налаштування режиму, згадані улюблені довоєнні справи і внесення їх в своє сьогодні. Вона продовжує працювати над підтримкою і розвитком своїх навичок резильєнтності – раніше це було інтуїтивно, а після роботи з психологом тепер усвідомлено 

Аньця Саман

Психолог, лайф-коуч. Досліджую щастя, практикую slow life

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Повернутись вверх